Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув той перший фатальний помідор,який започаткував "Томатну" революцію? На справді ніхто не знає. Можливо це було анти французьське повстання, чи карнавал,який вийшов з під контролю. Відповідно до найбільш популярної версії цієї історії, протягом 1945 року фестивалю Лос - Гігантес( величезний парад ляльок із пап"є маше), місцеві жителі шукали можливість аби влаштувати бійку для привернення уваги до себе. Вони натрапила на корзину з овочами і почали кидати стиглі помідори.Втрутилися і безневинні глядачі і сцена переросла в масовий бій літаючими фруктами.Ініціатори змушені були сплатити постачальникам помідорів,але це не зупинило від повторення томатних боїв-і народження нової традиції. Побоюючись неконтрольованого розростання, влада ввела в дію,невимушений, і потім і відновлений ряд заборон в 1950-их. В 1951, місцеві жителі ,які не підкорялися закону,були взяті під варту допоки громадсьеий протест не закликав до їх звільнення. Найпопулярніше зухвальство шодо томатних заборон сталося в 1957 році, коли прихильники томатних бійок провели удавану похоронну церемонію помідора з домовиною і похоронною ходою.Після 1957 поку, місцевий уряд вирішив ввести ряд обмежень, встановив декілька правил,які охватили ексцентричну традицію. Хоча помідори і в центрі уваги,але тиждень фестивалю приводить до вирішальної бійки. Це вшанування святих Баньолю, Діви Марії та Сент-Луіса Бертрана, з вуличними парадами,музикою,і феєрверками за веселими іспанськими традиціями. Аби зібратися з силами перед вирішальною бійкою, напередодні подається традиційна паелья , традиційна страва з рису,море продуктів, шафрану і оливкової олії. В наш час,цей вільний фестиваль трохи упорядкований. Організатори зайшли на стільки далеко,що культивували спеціальний сорт несмачних помідорів лише за для щорічного фестивалю.Святкуання розпочинається близько 10 ранку зі змагання учасників,які намагаються здобути шинку прикріплену на фершині жирної жердини.Глядачі поливають учасників ,які чіпляються за жердину, зі шлангу водою,танцюючи і співаючи на вулицях. Коли церковний дзвін проб"є 12 годину дня, вантажівки з помідорами в"їжджають в місто,в той час коли скандування " То-ма-те, то-ма-те" доходить апогею. Потім, з пострілу водяної гармати,починається головна подія.Це зелене світло для початку томатної бійки.Метальники з дальніх відстаней,люди які кидають в упор,та з середньої дистанції гак постріли.Незалежно від вашої техніки,до того часу як все скінчиться,ви будете виглядати( і почуватися) зовсім по іншому.Приблизно через годину, просочені томатами бомбардувальники залишаються грати в морі розтолоченої вуличної сальси з невеликими залишками знайдених помідорів.Дпугий постріл з гармати сигналізує кінець бою. |