Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув той перший помідор, який розпочав революцію La Tomatina? Насправді, ніхто не знає. Можливо, це був рух проти Франко, чи карнавал, що вийшов з-під контролю. Відповідно до найпопулярнішої версії, під час фестивалю Los Gigantes (парад величезних паперових пап’є-маше) у 1945 році, місцеві мешканці шукали приводу влаштувати бійку, щоб привернути увагу. Неподалік стояв кошик з овочами, тому вони почали кидатися стиглими помідорами. Випадкові глядачі долучались до тих пір, поки це не перетворилося у бійку літаючими фруктами. Ініціатори змушені були заплатити продавцям помідорів, але це їх не зупинило і наступного року бійки продовжились – так зародилась нова традиція. Побоюючись неконтрольованої ескалації, влада спочатку офіційно ухвалила традицію, але потім встановила ряд заборон у 1950-х роках. В 1951 місцеві жителі, які кинули виклик закону, були затримані, доки не піднявся народний протест, який зажадав їхнього визволення. Найбільш відомий вчинок проти заборон стався у 1957 році, коли прихильники пройшли похоронною процесією з макетом помідору у труні. Після цього, місцева влада змушена була встановити кілька правил та змиритися з безглуздою традицією. Хоча помідори і знаходяться в центрі уваги, але фінальній томатній битві передує тиждень урочистостей. Це святкування дня святих Buñol, Діви Марії і Святого Луїса Бертрана, з вуличними парадами, музикою і феєрверками в іспанському стилі. Щоб фізично підготуватись до битви, напередодні подається традиційна паелья, обов’язкова знакова страва Валенси із рису, морепродуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні цей офіційний фестиваль має певні правила. Організатори зайшли настільки далеко, що почали вирощувати спеціальний сорт несмачних помідорів для цього щорічного заходу. Фестиваль починається о десятій ранку, коли учасники залазять на високий стовп, щоб забрати окіст, який висить на його верхівці. Глядачі, танцюючи і співаючи, поливають водою з шланга тих, хто лізе вгору. Коли церковний дзвін б’є опівдні та вантажівки з помідорами в’їжджають у місто, скандування "To-ma-te, to-ma-te!" досягає апогею. Потім, із пострілом водяної гармати, починається головне дійство. Це, як зелене світло для чавлення і кидання помідорами в цілковитій метушні у всіх, хто потрапляє на очі. Ти можеш кидати на великі відстані, можеш стати «вбивцею впритул», або ж кидати на середню відстань. З будь-якою технікою, до кінця бою, ти будеш виглядати (і відчувати себе) зовсім по-іншому. Приблизно через годину, просочені томатним соком бомбардувальники залишаються у морі болотистої вуличної сальси, самі трохи нагадуючи помідори. Другий сигнал водяної гармати свідчить про кінець битви. |