Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув цей перший фатальний помідор, який разпочав революцію Ла Томатіна? Ніхто не знає напевне. Може бути, це було повстання проти Франко або карнавал, який вийшов з-під контролю. Згідно з найбільш популярної версії цієї історії, протягом фестивалю Лос Гігантес (гігантський парад ляльок з пап'є-маше) в 1945 році місцеві жителі шукали можливість влаштувати бійку, щоб привернути до себе увагу. Вони натрапили на овочевий візок неподалік і почали кидатися стиглими помідорами. Сторонні глядачі вв'язувалися в бійку, поки вона не переросла в масовий бій літаючими фруктами. Ініціатори повинні були відшкодувати продавцям помідорів, але це не завадило повторенню томатних боїв - і народженню нової традиції. Побоюючись ескалації непокірності, влада ухвалила, послабила, а потім відновила ряд заборон у 1950-х. У 1951 році місцеві жителі, які кидали виклик громадському порядку, поміщалися у в'язницю, поки суспільний резонанс не закликав до їх звільнення. Найвідоміший протест проти ціх заборон стався в 1957 році, коли прихильники томатних боїв провели символічне томатне поховання у вигляді процесії з труною. Після 1957 року, місцева влада вирішила зняти напругу в суспільстві, встановивши кілька правил, і таким чином, приборкала дурні традиції. І оскільки помідори знаходяться в центрі уваги, тиждень святкувань завершується вирішальним поєдинком. Святкується свято святих покровителів міста Буньоль – Діви Марії і Святого Луїса Бертрана, з вуличними парадами, музикою і феєрверком у веселому іспанському стилі. Аби набратися сил для майбутньої бійці, напередодні подається величезна паелья - знакова Валенсіанська страва з рису, морепродуктів, шафрану і оливкової олії. Сьогодні цей шалений фестиваль є дещо більш організован. Організатори пішли навіть на те, щоб культивувати особливий сорт несмачних помідор просто для щорічного заходу. Свято стартує близько 10 ранку, коли учасники мчать до шинки, яка закріплена на вершині жердини, намащеної жиром. Глядачі поливають забіяк водою зі шланга, співаючи і танцюючи на вулицях. Коли церковний дзвін вдаряє опівдні, вантажівки з помідорами в’їзжають у місто, і тоді скандування "То-ма-ти, то-ма-ти!" досягає апогею. Потім, з пострілом з водяної гармати, починається головна подія. Цей постріл - зелене світло для роздрібнення і запуску помідор у вирішальній атаці проти інших учасників. Металники помідор з дальньої дистанції, вбивці в упор, а також постріли середньої дальності. Незалежно від вашої підготовки, до того часу, все скінчено, ви будете виглядати (і відчувати себе) зовсім інакше. Майже через годину, просочені помідорами бійці залишаються грати у морі болотистої вуличної сальси, яка вже мало нагадує помідори. Другий гарматний постріл сигналізує про закінчення битви. |