Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто ж все таки кинув цей перший фатальний помідор, який розпочав революцію Ла Томатіна? Насправді ніхто не знає. Можливо, це було повстання проти Франко, або карнавал, який вийшов з-під контролю. Згідно найпопулярнішої версії, в 1945 році на фестивалі в Лос Гігантес (параді гігантських ляльок з пап'є-маше), місцеві жителі вирішили пожартувати, щоб привернути до себе увагу. Побачивши кошик з овочами, що знаходився неподалік, вони почали кидатися стиглими помідорами. Невинні глядачі також вирішили приєднатися до дійства допоки сцена не переросла в масову помідорну війну. Ініціаторам довелося заплатити торговцям за зіпсований товар, але це не завадило повторенню томатних боїв — і народженню нової традиції. Побоюючись некерованого поширення, влада спочатку прийняла, послабила, а згодом відновила ряд заборон 1950-х років. У 1951 році місцеві жителі, які порушили закон, були заарештовані, але незабаром у зв'язку з активними протестами городян, їх звільнили. Найвідоміше зухвальство щодо заборон томатних боїв відбулося в 1957 році. Учасники організували глузливі «похорони помідора» і в супроводі процесії пронесли помідор в труні по центру міста. Після подій 1957 року, місцева влада вирішила проявити гнучкість і офіційно визнала ексцентричне свято, але при цьому ввела деякі правила. Помідори займають центральне місце усього тижня урочистостей, які ведуть до фінальної розв'язки. Фестиваль проводиться на честь покровителів Буньоля Діви Марії та Святого Луї Бертрана і супроводжується вуличними парадами, музичними номерами і салютами в справжньому іспанському дусі. Щоб набратися сил для майбутньої бійки, напередодні битви подають величезну паелью — традиційну валенсіанську страву з рису, морепродуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні цей, на перший погляд, свавільний фестиваль набуває деяку міру порядку. Організатори навіть вирішили вирощувати особливий сорт несмачних помідорів, спеціально для щорічного заходу. Свято починається близько 10 години ранку, після того, як хто-небудь з учасників залізе на високий стовп, змащений маслом і дістане свинячий окіст (хамон). Глядачі стріляють в учасників з водяних гармат, співають і танцюють на вулицях. Коли церковний дзвін відбиває полудень, вантажівки з помідорами в'їжджають в центр міста під гучні скандування «То-ма-те, Те-ма-те!». Сигналом до бою служить постріл з водяної гармати — це зелене світло для початку битви помідорами, в якому кожен за себе. Томатні «лоббери» дальньої відстані, приціл в притул і кидки крюком середньої дальності — якою б не була ваша стратегія, до кінця бою ви виглядатимете і почуватиметесь по-іншому. Рівно через годину, бомбардувальники, повністю просочені помідорами опиняються в морі з томатним соком, де мало що нагадує помідори. Другий постріл водомета сигналізує про закінчення битви. |