Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто жбурнув той найпервісінький доленосний помідор, який розпочав революцію Томатіни? Насправді, ніхто цього не знає. Можливо, то було повстання проти Франко або карнавал, який вийшов з-під контролю. За найбільш відомою версією історії, під час фестивалю Лос Гігантес (масштабний парад ляльок з пап’є-маше) у 1945 році місцеві жителі шукали спосіб інсценувати бійку аби привернути увагу. Поблизу їм трапився візок з овочами, і вони почали кидатися стиглими помідорами. У це були втягнуті невинні глядачі, аж поки сцена не перетворилася на грандіозний рукопашний бій з літаючими фруктами. Підбурювачі були змушені відшкодувати збитки продавцям помідорів, але це не зупинило подальше повторення томатних бійок і зародження нової традиції. Боячись неконтрольованого поширення свята, влада затвердила, пригальмувала, а потім відновила низку заборон у 1950-х рр. У 1951 році місцеві, які порушили закон, потрапили до в’язниці, поки не розпочалися громадські протести за їх визволення. Найбільш відоме зухвальство, викликане забороною, сталося у 1957 році, коли поборники свята інсценували похорони помідорів у труні з процесією. Після 1957 року місцева влада вирішила оволодіти ситуацією, встановивши декілька слушних правил та сприйнявши чудернацьку традицію. Хоча помідори знаходяться у центрі уваги, тиждень святкувань поступово готує до фінальної розв’язки. Це урочисте відзначення святих покровителів міста Буньоль, Діви Марії і святого Луї Бертрана, вуличними парадами, музикою та феєрверками у веселих іспанських традиціях. Щоб набрати наснаги перед неминучим боєм, напередодні битви подається велика порція паельї, демонструючи собою традиційну валенсійську страву з рису, морських продуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні хаотичний фестиваль став більш впорядкованим. Організатори дійшли до того, що вирощують спеціальний різновид несмачних томатів задля щорічної події. Святкування розпочинаються близько 10-ої години ранку, коли учасники скачуть навипередки, щоб схопити шинку, яка закріплена наверху слизької жердини. Глядачі поливають зі шлангу тих, хто продирається, співаючи і танцюючи на вулицях. Коли церковний дзвін б’є опівдні, наповнені помідорами вантажівки в’їжджають до міста, де підсилюється співання "То-ма-те, то-ма-те". Потім, з пострілом з водяної гармати, починається основне дійство. Це слугує дозволом до чавлення та жбурляння томатів в рішучому наступі проти товаришів-учасників. Кидання помідорів з далекої відстані, вбивча пряма атака або кидок гаком з середньої відстані. Яка б не була обрана вами техніка, коли закінчується відведений час, ви будете виглядати (та почуватись) зовсім по-іншому. Приблизно через годину просякнуті томатами метальники залишаються грати у морі м’якого вуличного соусу з рештками того, що колись було помідорами. Другий постріл з водяної гармати означає кінець битви. |