Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув той перший фатальний помідор, з якого почалася революція Ла-Томатіна? Насправді цього ніхто не знає. Можливо, це було повстання проти Франко, або карнавал, який вийшов з-під контролю. Згідно з найбільш популярною версією події, - протягом фестивалю Лос Гігантес 1945 року (гігантський парад ляльок з пап'є-маше), місцеві жителі шукали способу влаштувати бійку, щоб привернути увагу. Вони натрапили на овочевий лоток поруч і почали кидатися стиглими помідорами. Безневинні глядачі також вплуталися і згодом сцена переросла в масове побоїще літаючих овочів. Ініціатори були змушені відшкодувати збитки продавцям помідорів, але це не завадило подальшому повторенню томатних боїв - і таким чином стало народженням нової традиції. У 1950-х роках, побоюючись ескалації, що виходила б за рамки закону, влада ухвалювала, скасовувала, а потім знову відновлювала ряд заборон. У 1951 році місцеві жителі, які ризикнули кинути виклик закону, були ув'язнені, доки суспільний резонанс не спонукав їх звільнення. Найвідоміший мітинг проти заборон томатних боїв стався в 1957 році, коли прихильники провели інсценування томатних похорон з гробом і процесією. Після 1957, місцева влада таки змирилася з боями, встановивши на місцях кілька правил і таким чином - прийнявши дурнувату традицію. Хоча помідори в цей період дійсно центрі уваги, тиждень урочистостей підходить до фінальної битви. Це свято місцевих святих покровителів Буньоля - Діви Марії і Сент-Луїса Бертрана, з вуличними парадами, музикою і феєрверком в радісному іспанському стилі. Щоб набратися сил для майбутньої бійки, напередодні битви подається епічна паелья, що демонструє знакове для Валенсії блюдо з рису, морепродуктів, шафрану, і оливкового масла. Сьогодні цей неконтрольований фестиваль надбав певну міру порядку. Організатори зайшли так далеко, що селекціонували сорт особливо неприємних помідор спеціально для цього щорічного заходу. Свято стартує близько 10 ранку, коли учасники влаштовують перегони, щоб захопити шмат шинки закріплений на вершині жирного колу. Співаючи і танцюючи на вулицях, глядачі поливають учасників бійки водою. Коли церковний дзвін відбиває південь, до міста вкочуються вантажівки з помідорами, а скандування "То-ма-те!!, То-ма-те!!" досягає апогею. Потім, з пострілом з водяної гармати, починається головна подія. Це - зелене світло для запуску помідорів в усіх колег учасників тотального місива. Далекобійники, вбивці в упор, любителі пострілів середньої дальності. Незалежно від вашої техніки, до часу, коли все буде скінчено, ви будете виглядати (і відчувати себе) зовсім не так, як до початку. Майже через годину, вщент просочені помідорами бомбардувальники в ритмі сальси борсаються у вуличному томатному морі, де вже складно знайти хоч щось, що нагадує помідор. Другий гарматний постріл сигналізує про закінчення битви. |